Рекомендації:

Кал доставляють в лабораторію для дослідження протягом 2-х годин з моменту забору. Якщо термін доставки перевищує 2 години, необхідно для транспортування матеріалу використовувати ємності з консервантом.
Ємність з калом щільно закривається кришкою, пакується в чистий одноразовий пакет і доставляється в лабораторію.
На дослідження не можна надавати кал після клізми, введення свічок, прийому касторової олії. Кал для дослідження не повинен містити сторонніх домішок, наприклад – сечі.
У новонароджених дітей кал відбирають з пелюшки або підгузка відразу після випорожнення.

Шлунково-кишкові захворювання становлять серйозну проблему для багатьох людей у всьому світі. Ці захворювання можуть бути дуже різними за своєю природою і важкістю. Діагноз і визначення ступеня запального процесу у шлунково-кишковому тракті важливі для правильного лікування та планування подальшого управління захворюванням. Одним із корисних інструментів у діагностиці є вимірювання рівня кальпротектину фекального.

Кальпротектин – це білок, який міститься в більшості викидів кишківника та стає видимим у фекаліях при запальних процесах у шлунково-кишковому тракті. Вимірювання рівня кальпротектину у фекаліях стало популярним методом для діагностики та відслідковування за ступенем запалення в області шлунково-кишкового тракту.

Переваги використання кальпротектину у діагностиці:

Невідійманий індикатор запалення: Високий рівень кальпротектину свідчить про наявність запалення в кишечнику. Це допомагає лікарям відрізнити запальні процеси від інших проблем, таких як іригаторний синдром або інфекційні захворювання.
Ранній діагноз: Вимірювання рівня кальпротектину може допомогти виявити шлунково-кишкове захворювання на ранній стадії, коли клінічні симптоми ще не дуже виразні.
Післялікувальне спостереження: Після початку лікування можна виміряти рівень кальпротектину, щоб оцінити ефективність терапії. Покращення рівня кальпротектину може свідчити про успіх лікування.
Рівень виразності захворювання: Вимірювання кальпротектину дозволяє оцінити ступінь виразності запалення. Вищий рівень кальпротектину може свідчити про більш серйозні ураження кишечника.
Диференціальна діагностика: Враховуючи рівень кальпротектину та клінічні дані, лікарі можуть відрізнити різні форми шлунково-кишкових захворювань, такі як хвороба Крона та супутні коліт.

Процедура вимірювання кальпротектину досить проста. Пацієнт збирає зразок фекалій, який потім аналізується в лабораторії. Результати можуть бути доступні впродовж декількох днів. Зазвичай вони виражаються в мікрограмах кальпротектину на грам фекалій.

Зважаючи на те, що діагноз і лікування шлунково-кишкових захворювань може бути складним та тривалим, вимірювання кальпротектину фекального стає важливою складовою процесу діагностики та управління цими захворюваннями. Воно допомагає лікарям приймати інформовані рішення щодо лікування та слідкувати за станом пацієнта на всіх етапах лікування.

Незважаючи на всі переваги використання кальпротектину у діагностиці, важливо пам’ятати, що це тільки один з інструментів. Діагноз шлунково-кишкових захворювань повинен бути комплексним і базуватися на клінічних симптомах, обстеженнях та інших лабораторних дослідженнях. Тільки разом з цими даними лікарі можуть зробити точний діагноз та розробити індивідуальний план лікування для кожного пацієнта.