Біопсія 12-палої кишки

Біопсія дванадцятипалої кишки (ДПК) — це взяття зразків слизової оболонки початкового відділу тонкої кишки під час ендоскопічного дослідження (ЕГДС). Ця маніпуляція є ключовою для діагностики захворювань, що супроводжуються порушенням всмоктування поживних речовин (мальабсорбцією), а також для диференціальної діагностики пухлин та запальних процесів.

Мета дослідження: Головним завданням є морфологічна оцінка стану ворсинок кишківника. Це «золотий стандарт» для підтвердження целіакії (непереносимості глютену), а також метод виключення паразитарних інвазій, специфічних інфекцій та онкологічних захворювань.

Що оцінює патоморфолог:

• Структуру ворсинок та крипт: оцінка їхньої висоти та форми (при патологіях ворсинки можуть згладжуватися або зникати).

• Міжэпітеліальні лімфоцити: підрахунок їхньої кількості для діагностики целіакії (згідно з класифікацією Марша).

• Наявність мікроорганізмів: пошук лямблій (Giardia), збудників хвороби Уіппла або ознак грибкового ураження.

• Клітинну атипію: виявлення передракових змін або злоякісних пухлин (аденокарциноми, лімфоми).

• Ступінь запалення: оцінка вираженості дуоденіту та наявності ерозій.

Клінічне значення: Результати біопсії дозволяють гастроентерологу встановити причину хронічної діареї, анемії нез’ясованого генезу та дефіциту вітамінів. Точна діагностика целіакії за допомогою біопсії є критично важливою, оскільки вона вимагає від пацієнта пожиттєвого дотримання суворої дієти.

Коли призначається:

• підозра на целіакію (глютенову ентеропатію);

• хронічна діарея та втрата ваги;

• залізодефіцитна анемія, причина якої не встановлена;

• виявлення поліпів, виразок або потовщення складок ДПК під час ендоскопії;

• підозра на хворобу Уіппла або лямбліоз.