Біопсія печінки

Біопсія печінки — це процедура забору невеликого фрагмента тканини печінки для подальшого мікроскопічного дослідження. Вона є «золотим стандартом» у діагностиці багатьох захворювань печінки, оскільки дозволяє не тільки встановити точний діагноз, але й оцінити ступінь пошкодження органа (фіброз) та активність запального процесу (стеатоз, гепатит).

Мета дослідження: Аналіз проводиться для отримання об’єктивної картини структурних змін, які неможливо повноцінно оцінити лише за допомогою аналізів крові або УЗД. Це критично важливо для вибору схеми лікування вірусних гепатитів, аутоімунних порушень або хвороб накопичення.

Що оцінює патоморфолог:

• Ступінь фіброзу: оцінка за шкалою METAVIR (від F0 до F4/цироз), що показує обсяг сполучної тканини.

• Індекс гістологічної активності: вираженість запалення та некрозу печінкових клітин.

• Наявність стеатозу: обсяг жирових відкладень у гепатоцитах при неалкогольній жировій хворобі печінки.

• Специфічні включення: пошук ознак перевантаження залізом (гемохроматоз), міддю (хвороба Вільсона) або специфічних маркерів вірусів.

• Атипові клітини: диференціація доброякісних вузлів від гепатоцелюлярної карциноми або метастазів.

Клінічне значення: Для гастроентеролога та гепатолога результати біопсії є фундаментом для прийняття рішень: від призначення противірусної терапії до постановки пацієнта в лист очікування на трансплантацію. Дослідження допомагає відрізнити токсичне ураження печінки від аутоімунних процесів, що докорінно змінює тактику лікування.

Коли призначається:

• хронічні вірусні гепатити B та C для оцінки необхідності терапії;

• збільшення печінки (гепатомегалія) нез’ясованого походження;

• стабільно підвищені показники печінкових ферментів (АЛТ, АСТ);

• підозра на цироз, стеатогепатит або аутоімунний гепатит;

• виявлення вогнищевих утворень за даними МРТ або КТ.