Новини
Біомаркери хвороб: нова ера точної медицини
Що таке біомаркери і навіщо вони потрібні
Біомаркери (або біологічні маркери) — це об’єктивні, вимірювані показники, які відображають фізіологічний чи патологічний стан організму. Їх можна виявити в крові, сечі, тканинах, слині або інших біологічних рідинах. Біомаркери дозволяють виявити хворобу на ранньому етапі, спрогнозувати її перебіг, відстежувати ефективність лікування або навіть передбачити ризик її розвитку.
У сучасній медицині біомаркери — це основа персоналізованого підходу, коли рішення приймаються не лише на основі симптомів, а й на біохімічних даних конкретного пацієнта.
Класифікація біомаркерів
| Тип біомаркера | Що показує | Приклади |
|---|---|---|
| Діагностичні | Допомагають встановити діагноз | PSA (рак простати), Тропонін (інфаркт) |
| Прогностичні | Передбачають перебіг або результат хвороби | BRCA1/2 (ризик раку), D-димер (тромбози) |
| Предиктивні | Показують ймовірну відповідь на лікування | HER2 (відповідь на таргетну терапію) |
| Моніторингові | Слідкують за ефективністю лікування або рецидивом | CEA, CA-125 (при онкології) |
| Скринінгові | Використовуються для масової перевірки населення | глюкоза, холестерин, ПАП-тест |
Де найчастіше використовують біомаркери
1. Онкологія
PSA (простат-специфічний антиген) — для діагностики та моніторингу раку передміхурової залози
СА-125 — маркер раку яєчників
CEA (карциноембріональний антиген) — для колоректального раку
HER2 — при раку молочної залози для підбору терапії
KRAS, BRAF, EGFR — генетичні маркери для визначення ефективності таргетних препаратів
2. Кардіологія
Тропонін I і T — маркери ушкодження міокарда (інфаркту)
BNP та NT-proBNP — при серцевій недостатності
LDL, HDL, CRP — для оцінки ризику серцево-судинних захворювань
3. Ендокринологія
HbA1c (глікований гемоглобін) — довготривалий контроль рівня глюкози
TSH, T3, T4 — маркери функції щитоподібної залози
Інсулін, С-пептид — оцінка роботи підшлункової залози
4. Інфекційні захворювання
Прокальцитонін — для діагностики бактеріальної інфекції та сепсису
CRP (С-реактивний білок) — неспецифічний маркер запалення
HBsAg, Anti-HCV — маркери гепатиту B і C
Вірусне навантаження (ПЛР) — ВІЛ, COVID-19
5. Аутоімунні хвороби
Антитіла до АЦЦП, ревматоїдний фактор — при ревматоїдному артриті
ANA (антинуклеарні антитіла) — при системному червоному вовчаку
Антитіла до ТПО — при тиреоїдиті Хашимото
Приклад застосування біомаркерів у клінічній практиці
Ситуація:
Пацієнтка 46 років звертається зі скаргами на біль у нижній частині живота. УЗД виявляє новоутворення яєчника.
Біомаркер:
Рівень СА-125 становить 210 Од/мл (норма — до 35).
Рішення:
Проводиться хірургічне втручання. Після операції рівень маркера використовується для моніторингу рецидиву.
Переваги біомаркерів
Виявлення хвороб на ранніх стадіях
Менш інвазивна діагностика
Допомога у визначенні прогнозу захворювання
Можливість контролювати ефективність лікування
Основа для персоналізованої терапії
Обмеження
Не всі біомаркери специфічні: підвищення може бути при кількох різних станах
Не завжди означають хворобу: наприклад, СА-125 підвищується і при ендометріозі
Ціна аналізів — деякі є досить дорогими
Потребують правильного тлумачення лікарем
Біомаркери хвороб — це інструмент, що наближає медицину до індивідуального підходу. Вони дають змогу не тільки точніше діагностувати, а й контролювати ефективність лікування, зменшувати ризики ускладнень і вчасно виявляти загрози здоров’ю. У майбутньому саме біомаркери стануть основою персоналізованої терапії для кожного пацієнта.