Діагностика кандидозу: порівняльний огляд методів та оцінка резистентності

Лабораторна діагностика кандидозу: аналітична точність методів та проблеми антифунгальної резистентності

Кандидоз, спричинений опортуністичними грибами роду Candida (зокрема C. albicans, C. glabrata, C. tropicalis), являє собою значний виклик у клінічній медицині, варіюючи від поширених інфекцій слизових оболонок до небезпечного для життя інвазивного кандидозу. Точна та своєчасна лабораторна діагностика є критично важливою для диференціації колонізації від справжньої інфекції та для забезпечення ефективної терапії. Цей аналітичний огляд присвячений порівнянню класичних та молекулярних методів, а також оцінці проблеми розвитку резистентності.

Порівняння класичних та інноваційних методів діагностики

Вибір діагностичного тесту залежить від клінічної форми кандидозу (місцевий чи системний). Нижче наведено порівняння ключових методів.

1. Мікроскопія та культуральне дослідження (Посів)

• Мікроскопія: Швидкий, економічно вигідний метод, що дозволяє виявити дріжджові клітини та псевдогіфи в мазку. Однак його чутливість залежить від кваліфікації лаборанта та кількості грибів у зразку.
• Культуральне дослідження (Бакпосів): Є “золотим стандартом” для діагностики місцевих інфекцій. Він дозволяє ідентифікувати вид Candida та кількісно оцінити наявність грибка. Посів критично важливий для подальшого тестування.

2. Тестування на чутливість (Антимікограма)

Після виділення культури обов’язково проводиться тестування на чутливість до антифунгальних препаратів. Це особливо актуально з огляду на зростання частки не-albicans видів Candida, які часто демонструють природну або набуту резистентність до стандартних азолів (джерело: ВООЗ).

Специфічні лабораторні маркери C. albicans: Роль серології та ПЛР

Діагностична панель для Candida albicans включає як прямі методи виявлення збудника, так і непрямі (імунологічні) тести.

1. Серологічна діагностика (Candida albicans, IgМ, IgG)

Серологічне тестування (визначення антитіл) зазвичай використовується для оцінки імунної відповіді організму на грибок, але його інтерпретація є складною.

• IgM (Імуноглобуліни M): Антитіла IgM виробляються на початковій стадії інфекції. Їхня присутність у венозній крові може вказувати на гостру або нещодавню інфекцію. Однак, у пацієнтів з ослабленим імунітетом (група ризику інвазивного кандидозу) вироблення IgM може бути знижене або відсутнє.
• IgG (Імуноглобуліни G): Антитіла IgG вказують на минулий контакт із Candida або хронічну інфекцію. Оскільки C. albicans є частиною нормальної мікрофлори, низький титр IgG може бути виявлений у більшості здорових людей. Діагностично значущим є суттєве зростання титру IgG у парних сироватках (через 10-14 днів) або виключно високий титр.

Клінічна нотатка: Серологічні тести (IgM, IgG) мають обмежену цінність для діагностики гострого інвазивного кандидозу через їхню низьку швидкість та специфічність. Їхнє застосування здебільшого обмежене оцінкою імунного статусу або моніторингом хронічних форм (джерело: Mayo Clinic).

2. Молекулярна діагностика (ПЛР Real-time)

Тестування методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) є прямим методом і має найвищу чутливість та швидкість.

• ПЛР (якісне визначення): Виявлення ДНК Candida albicans (у/г зішкріб, еякулят, досліджуваний зразок). Цей метод ідеально підходить для місцевої діагностики (урогенітальний кандидоз, вагінальний кандидоз, тести з зішкрібу), оскільки він швидко та однозначно підтверджує наявність грибка у зразку.
• Переваги: Висока аналітична точність (Real-time PCR), короткий термін виконання (1 день), можливість тестування з різних біологічних зразків (у/г зішкріб, еякулят).

Біомаркери та молекулярна діагностика системних інфекцій

Діагностика інвазивного кандидозу є більш складною, оскільки посів крові часто дає хибно-негативні результати. Тут на перший план виходять некультуральні методи.

1. Виявлення β-D-глюкану (BDG)

• • β-D-глюкан (BDG): Вимірює рівень компонента клітинної стінки більшості патогенних грибів. Тест BDG має високу чутливість (понад 70% згідно з Mayo Clinic), що робить його цінним інструментом скринінгу для раннього виявлення інвазивного кандидозу.
  • Обмеження: Тест не специфічний для Candida і може бути позитивним при інших грибкових інфекціях або навіть при використанні деяких медичних матеріалів.

2. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)

Молекулярні методи, засновані на ПЛР, виявляють ДНК грибка безпосередньо у зразку крові, що є проривом у швидкості діагностики. ПЛР має високу специфічність і дозволяє ідентифікувати вид Candida протягом кількох годин, а не днів, як при посіві. Це критично важливо для початку емпіричної терапії при підозрі на інвазивну інфекцію, що значно знижує смертність (джерело: FDA).

Стандартизовані критерії для інвазивного кандидозу

Для уніфікації діагностики інвазивного кандидозу використовуються стандартизовані критерії, такі як критерії від ECIL (Європейська конференція з інфекцій при лейкемії). Діагноз класифікується як можливий, ймовірний або підтверджений на основі поєднання трьох груп даних:

• Фактори ризику пацієнта: Наприклад, нейтропенія, трансплантація органів, тривале перебування у ВІТ.
• Клінічні ознаки: Стійка лихоманка, що не реагує на антибіотики.
• Мікологічні докази: Позитивний посів крові (підтверджений), або позитивні результати некультуральних тестів (BDG, ПЛР) (ймовірний).

Використання цих критеріїв допомагає клініцистам приймати обґрунтовані рішення навіть за відсутності позитивного посіву крові.

Механізми антифунгальної резистентності та клінічні виклики

Головною проблемою сучасної мікології є зростаюча антифунгальна резистентність, особливо до найбільш поширеного препарату – флуконазолу.

• Чинники ризику: Тривале застосування азолів, попереднє лікування в стаціонарі та наявність супутніх захворювань (наприклад, цукровий діабет).
• Молекулярні механізми резистентності:
  • Для Азолів: Мутації в гені ERG11 (кодує цільовий фермент) та активація ефлюксних насосів (білків CDR1/CDR2), які активно викачують препарат із клітини гриба. Ці механізми найбільш характерні для C. glabrata та C. parapsilosis.
  • Для Ехінокандинів: Мутації в гені FKS1/FKS2 (кодує фермент, який синтезує клітинну стінку), хоча резистентність до цього класу препаратів залишається рідшою.

Клінічна стратегія: Якщо стандартна терапія не дає ефекту протягом 72 годин, необхідно: 1) підтвердити діагноз за допомогою високочутливих тестів (ПЛР, BDG); 2) отримати результати антимікограми з посіву; 3) перейти на препарати інших класів, таких як ехінокандини.

Правильна лабораторна стратегія включає використання комбінації методів: швидка мікроскопія для попередньої оцінки, посів для ідентифікації та антимікограми, та застосування BDG або ПЛР для раннього скринінгу системних форм. Такий комплексний підхід, керований клінічною картиною, є основою для ефективного управління кандидозними інфекціями.

Джерела

1. World Health Organization (WHO). Antimicrobial resistance and its control. Guidelines on surveillance of fungal resistance. 2023.
2. U.S. Food and Drug Administration (FDA). Guidance for Industry on Development of Antifungal Drugs. Recommendations for diagnostic test usage. 2022.
3. Mayo Clinic Laboratories. Fungal Diagnostics Testing Menu. Protocols for $\beta$-D-glucan and culture sensitivity testing.
4. European Conference on Infections in Leukaemia (ECIL). Revised guidelines for the diagnosis of invasive fungal disease. 2020.