Новини
Лабораторна діагностика астми: точність, яка допомагає дихати вільно
Астма: не одна хвороба, а кілька варіантів перебігу
Бронхіальна астма — це не лише задишка та інгалятор. Це хронічне запалення дихальних шляхів, яке може бути алергічним, неалергічним, змішаним, еозинофільним, інфекційно-залежним, аспіриновим. Лабораторні дослідження — ключ до розуміння, який саме тип у пацієнта і яке лікування буде ефективним.
Для чого призначають лабораторні аналізи при астмі
Щоб підтвердити алергічний характер симптомів
Виявити рівень запалення — системного й локального
Провести диференційну діагностику з ХОЗЛ, пневмонією, паразитозами
Визначити, чи реагуватиме пацієнт на інгаляційні стероїди
Контролювати ефективність терапії (зокрема біологічної)
Пояснити часті загострення або «нічну» симптоматику
Аналізи, які формують основу діагностики
Загальний аналіз крові (ЗАК)
Зростання еозинофілів понад 300 клітин/мкл вказує на еозинофільне запалення, характерне для атопічної або тяжкої пізньої астми.
Лейкоцитоз і прискорена ШОЕ — маркери запального загострення, зокрема інфекційного.
IgE: загальний та специфічний
Загальний IgE: його підвищення свідчить про алергічну сенсибілізацію. Чим вище рівень — тим більше організм схильний до гіперреакції.
Специфічні IgE: визначають антитіла до конкретних алергенів (пилок, кліщі, шерсть, цвіль).
Високоточний метод — ImmunoCAP, який дозволяє створити алергопрофіль пацієнта.
Ці показники особливо важливі для прийняття рішення про специфічну імунотерапію (СІТ).
NO в повітрі, що видихається (FeNO)
Неінвазивний маркер еозинофільного запалення бронхів.
– Норма: до 25 ppb (частинок на мільярд)
– Підвищення свідчить про неадекватний контроль запалення або потребу в інгаляційних глюкокортикостероїдах
FeNO зручно використовувати для моніторингу — можна повторювати щомісяця.
Еозинофіли у мокроті
Важливий для верифікації локального запалення в дихальних шляхах, особливо коли інші маркери не дають чіткої відповіді.
– >2–3% еозинофілів — підтвердження еозинофільного компоненту
Цей тест складніший у виконанні, але високоінформативний у складних випадках.
С-реактивний білок (СРБ)
Підвищується при гострих бактеріальних інфекціях. Якщо симптоми астми супроводжуються високим СРБ — варто подумати про змішане або інфекційне загострення.
Додаткові лабораторні тести
| Аналіз | Значення |
|---|---|
| Феритин, залізо, трансферин | Анемія поглиблює гіпоксію при астмі |
| 25(OH)D – вітамін D | Низький рівень пов’язаний з підвищеним ризиком загострень |
| IgG до паразитів (токсокара, лямблії) | Паразитарні інвазії можуть симулювати астму |
| Тест на альфа-1-антитрипсин | При підозрі на спадкову обструктивну патологію |
Коли аналізи мають вирішальне значення
Невизначена етіологія задишки
Неефективність базисної терапії
Підозра на інфекційно-алергічний компонент
Планування біологічного лікування (анти-ІЛ-5, анти-IgE препарати)
Проведення специфічної імунотерапії (СІТ)
Роль лабораторії у веденні пацієнта
Астма — це не лише обструкція, яку видно на спірометрії. Це запалення, яке починається на молекулярному рівні. І тільки лабораторна діагностика здатна:
визначити, який саме запальний профіль має пацієнт
вказати, чи буде ефективна гормональна терапія
дозволити персоналізувати лікування, включно з біологічними препаратами
пояснити, чому у частини пацієнтів симптоми не контролюються, попри правильне лікування
Лабораторна діагностика — не просто допоміжний етап. Це інструмент точного підходу до астми: від вибору препарату до контролю ризику загострень. І чим раніше виявлено патофізіологічні механізми — тим кращим буде прогноз і якість життя пацієнта.
