Новини
Аналіз мітохондріальної ДНК: як клітинна енергетика розкриває спадкові коди

Коли причину шукають глибше, ніж аналізи можуть показати
Ви або ваша дитина здаєте десятки аналізів — кров, гормони, МРТ, але симптоми не зникають. М’язова слабкість, затримка розвитку, втрата слуху або зору, дивні припадки, які важко класифікувати. І от лікар каже: «Ми підозрюємо мітохондріальне захворювання. Потрібен аналіз мітохондріальної ДНК».
Це може звучати складно, навіть тривожно. Але насправді йдеться про сучасний генетичний підхід, який допомагає діагностувати важкі, але підступно приховані порушення обміну речовин. А іноді — просто відповісти на запитання, яке неможливо вирішити іншими методами.
Що таке мітохондріальна ДНК і чому вона унікальна?
Мітохондрії — це органели, які забезпечують вироблення енергії в кожній клітині тіла. Вони мають власну ДНК, яка успадковується тільки від матері, без участі батьківських хромосом. Ця кільцева молекула ДНК кодує білки, потрібні для дихального ланцюга клітини — основного джерела енергії.
На відміну від ядерної ДНК, яка змішується при заплідненні, мітохондріальна ДНК (мтДНК) не змінюється від покоління до покоління, а тому є стабільним спадковим маркером — і для вивчення хвороб, і для встановлення спорідненості.
У яких випадках призначають аналіз мітохондріальної ДНК?
Цей аналіз є високоспецифічним і застосовується, коли клінічна картина не укладається в стандартні нозології. Його призначають при:
підозрі на мітохондріальні захворювання (MELAS, MERRF, хвороба Лебера)
нейром’язових порушеннях, що супроводжуються слабкістю, судомами, гіпотонією
незрозумілих енцефалопатіях, затримці розвитку, втраті зору/слуху
родинному обстеженні, якщо у близьких були схожі прояви
генеалогічних і судових дослідженнях — для підтвердження родинної спорідненості по материнській лінії
діагностиці спадкового безпліддя у жінок
іноді — в онкологічному скринінгу, оскільки мутації мтДНК можуть супроводжувати злоякісні процеси
Які методи використовують?
Секвенування мітохондріального геному
Найточніший метод — повне прочитування мтДНК (NGS). Виявляє точкові мутації, делеції, варіації копійності (heteroplasmy).
ПЛР і MLPA
Застосовується, якщо потрібно виявити одиничні мутації або великі делеції. Це швидші й доступніші методи, але менш повні.
Матеріал для дослідження
Найчастіше — венозна кров, але також можуть брати слину, епітелій щоки, тканини м’язів або шкіри — у складних випадках.
Найпоширеніші мутації, які виявляють при аналізі мтДНК
Мутація | Пов’язане захворювання | Основні симптоми |
---|---|---|
m.3243A>G | MELAS (енцефалопатія, лактат-ацидоз) | Інсультоподібні епізоди, глухота, діабет |
m.8344A>G | MERRF (епілепсія з міоклоніями) | Судоми, слабкість, атаксія |
m.11778G>A | Хвороба Лебера | Раптова втрата зору |
m.8993T>G/C | Leigh/NARP-синдроми | Нейродегенерація, дихальна недостатність |
Великі делеції | KSS (Kearns–Sayre) | Офтальмоплегія, кардіоміопатія |
Що означає результат аналізу?
Виявлення мутацій у мтДНК означає високу ймовірність розвитку хвороби або підтвердження вже існуючих симптомів. Але важливо враховувати ступінь гетероплазмії — відсоток клітин, які несуть мутацію. Навіть 20–30% можуть викликати симптоми у тканинах, які мають високі енергетичні потреби (мозок, м’язи, серце).
Які дії після аналізу?
Консультація медичного генетика для тлумачення результату
Обстеження родичів, особливо по материнській лінії
Розробка індивідуального плану підтримки: дієта, вітаміни, контроль лактату, енергозберігаючий режим
У деяких випадках — участь у клінічних дослідженнях, що вивчають методи лікування мітохондріальних патологій
У чому сила мітохондріального аналізу?
На відміну від звичайного генетичного тесту, мтДНК дозволяє:
виявити причину неврологічних і метаболічних розладів, які не видно на МРТ чи УЗД
спрогнозувати ризики для нащадків, оскільки передача йде лише по материнській лінії
пояснити, чому лікування не дає ефекту — бо йдеться не про симптом, а про клітинну енергетику
Аналіз мітохондріальної ДНК — це не просто діагностика. Це спроба зазирнути в саму основу життєзабезпечення клітин. Іноді саме він дає відповідь, якої не можуть знайти ні нейрохірург, ні імунолог, ні навіть досвідчений педіатр.