α-амілаза (діастаза)

α-амілаза (діастаза) — це травний фермент, який розщеплює крохмаль та інші складні вуглеводи до простіших сполук. Основними джерелами амілази в організмі є підшлункова та слинні залози.

Визначення активності α-амілази використовують для оцінки стану підшлункової залози та, у певних випадках, слинних залоз. Дослідження може бути корисним при симптомах, які можуть супроводжувати захворювання органів травлення.

Що показує аналіз?

Підвищення або зниження активності α-амілази може спостерігатися при різних станах. Зокрема, підвищені значення можуть зустрічатися при гострому панкреатиті, загостренні деяких захворювань підшлункової залози, порушенні відтоку панкреатичного секрету, а також при окремих захворюваннях слинних залоз.

Важливо враховувати, що сам по собі показник α-амілази не встановлює діагноз. Результат оцінюють разом із симптомами, анамнезом та іншими лабораторними й інструментальними дослідженнями.

Коли лікар може призначити дослідження?

Аналіз може бути рекомендований при:

• гострому або повторюваному болю у верхній частині живота;
• нудоті та блюванні, особливо разом із болем у животі;
• підозрі на гострий або хронічний панкреатит;
• порушеннях функції підшлункової залози;
• захворюваннях слинних залоз;
• необхідності контролю лабораторних показників у динаміці.

Біоматеріал

Для визначення α-амілази залежно від призначення може використовуватися венозна кров або сеча (діастаза). Конкретний вид біоматеріалу залежить від дослідження, яке замовляється в лабораторії.

Підготовка до дослідження

Якщо аналіз виконується з венозної крові, зазвичай рекомендується:

• здавати кров вранці;
• перед дослідженням дотримуватися рекомендацій лабораторії щодо голодування;
• перед здачею можна пити чисту негазовану воду;
• напередодні бажано уникати алкоголю та надмірно жирної їжі;
• повідомити лікаря про лікарські препарати, які приймаються регулярно.

Якщо досліджується сеча на діастазу, необхідно дотримуватися саме правил збору сечі, встановлених лабораторією.

Результат α-амілази необхідно оцінювати з урахуванням референтних значень конкретної лабораторії, оскільки вони можуть відрізнятися залежно від методу дослідження та типу біоматеріалу.